Реформа оціночної діяльності

Оціночна діяльність в Україні у 2025 році увійшла в етап глибокої трансформації, який багато експертів уже визначають як наймасштабніший з моменту формування чинної системи державного регулювання цієї сфери. Йдеться не про фрагментарні зміни чи косметичні коригування нормативно-правових актів, а про комплексне реформування самої логіки функціонування професії оцінювача. Зміни торкнулися підходів до доступу на ринок, вимог до професійної підготовки, стандартів етичної поведінки, механізмів контролю та рівня персональної відповідальності фахівців. У сукупності це свідчить про спробу держави не лише впорядкувати галузь, а й суттєво підвищити довіру до результатів оцінки з боку бізнесу, судової системи та суспільства загалом.

Координуючу та ініціюючу роль у процесі реформування відіграв Фонд державного майна України (ФДМУ), який виступив ключовим регулятором і драйвером змін. Саме ФДМУ ініціював оновлення підзаконних нормативних актів, що визначають порядок доступу до професії оцінювача, вимоги до його кваліфікації, а також механізми державного нагляду за здійсненням оціночної діяльності. Було переглянуто програми базової підготовки та підвищення кваліфікації, посилено вимоги до професійної етики, деталізовано процедури підтвердження компетентності та актуальності знань фахівців. У центрі уваги опинилася не формальна наявність документів, а реальна здатність оцінювача здійснювати професійну діяльність відповідно до сучасних стандартів.

Одним із найбільш відчутних практичних кроків реформи стала масштабна заміна кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів на документи нового зразка. Цей процес мав не лише адміністративний, а й концептуальний характер, фактично виконуючи роль професійного «фільтра». У ході перереєстрації значна кількість осіб, які тривалий час формально перебували в державних реєстрах, але не здійснювали активної професійної діяльності або не відповідали оновленим вимогам, не змогли підтвердити свій статус. У результаті ринок оціночних послуг став менш чисельним, проте більш структурованим, професійно активним і орієнтованим на якість. Це, своєю чергою, створило передумови для підвищення конкуренції не за рахунок демпінгу, а через рівень експертизи та репутацію оцінювачів.

Суттєвим наслідком реформи стало посилення акценту на професійній етиці та персональній відповідальності оцінювача за результати своєї роботи. У сучасних умовах оцінювач дедалі менше сприймається як технічний виконавець, що механічно розраховує вартість активу. Натомість він розглядається як незалежний експерт, чиї висновки мають безпосередній вплив на прийняття фінансових, інвестиційних, управлінських і судових рішень. Саме тому нові правила значну увагу приділяють питанням конфлікту інтересів, обґрунтованості застосованих методик, якості аналітичної частини звітів та дотриманню професійних стандартів. Порушення етичних норм або заниження якості роботи дедалі частіше розглядаються не як формальні недоліки, а як серйозні професійні ризики з відповідними наслідками.

Окремим важливим виміром змін стала цифрова трансформація галузі. Процеси перереєстрації, подання документів та взаємодії з державними органами в електронному форматі виявили наявні прогалини в цифровій грамотності частини фахівців. Водночас це стало потужним стимулом для перегляду підходів до професійного навчання, інтеграції цифрових інструментів у повсякденну практику оцінювача та формування навичок роботи з електронними реєстрами й базами даних. У довгостроковій перспективі такі зміни мають сприяти створенню сучасного, прозорого та функціонально зручного електронного реєстру оцінювачів, що підвищить відкритість ринку та полегшить доступ клієнтів до перевіреної інформації про фахівців.

У підсумку 2025 рік можна обґрунтовано вважати точкою неповернення для оціночної діяльності в Україні. Галузь поступово відходить від формалізованої моделі регулювання, зосередженої на документах і реєстрах, та рухається у напрямі європейських підходів, де ключовими цінностями є професіоналізм, доброчесність, довіра й відповідальність. Для самих оцінювачів це означає суттєве зростання вимог до рівня знань, якості роботи та репутації. Для клієнтів же — можливість отримувати більш обґрунтовані, прозорі та надійні результати оцінки, що відповідають реальним економічним умовам і сучасним стандартам експертної діяльності.